Завтра

Я з місяцем тихо говорю
Що наболіло і що кипить
Втома змішалася з головою
І вже нутро моє знову кричить

Кричить немов його ріже рутина
Заплили коло сталевих сліз
Чому в середині я ще дитина
А очі стверджують, що вже підріс

А місяць шепче десь через хмари
Хіба за це ти молись життю
Щоб прикувати себе на нарах
Служити тим хто служить буттю

Я не знаю що тут робити
Можливо ти підскажеш мені
Навчиш мене як правильно жити
Навчиш тому, чому навчитись не зміг

Чому навчитись не зміг

І ввесь світ мені дорожчий
За правила мирних людей
Цінувати я не хочу
Склад без сенсових речей